UKR:
Доторкнутись на мить до вічності світла,
Щоб неба висока блакить, вмить стала помітна,
Доріжка закручена, як поспіх у дідька,
Це просто пітьма, чи за щось стоїть ще?

Чи керманич наявний у цій каруселі?,
У нашій оселі, хто над келихом велет?,
Чи ладану запах вкаже місце нікчеми?,
Всесвіту стержень захований, де він!?...

Неспокій Всесильний заковує розум,
Блідий скелелаз на пагорбі босий,
Штурмує вершину, що йому не під силу,
Маленькій дитині, із поглядом сивим...

Рветься назовні весь об'єм страждання,
Щоб відірватись від світу востаннє,
Та погляд звичайний розбити об себе,
Матерії й духу, оспівати перетин.

Та чи цілують ласкаво всі ці намагання?,
Чи тільки як злодій - залишать без штанів?,
Втім це питання у вічність прямує,
Дух протестує, серед холоду і воїн,

У бараках нікчемних та царських покоях,
Газда в домі, чи варвар на конях!,
У всіх атрибутах суще при зброї,
З ями без дна доноситься стогін...

Дух Прометея в тілесності знаний,
Особлива приправка у Всесвіті чані,
Ранить питання стосовно покровів,
Обличчя від сліз обітру - почну завтра знову!

Нам наздогнати епоху належно,
І те, що з маленьких піщинок формує безмежність,
Чи погляд наш завтра торкнеться до вежі?,
Чи з темної бездни за нами хтось стежить?

Серед базарчиків крутяться очі,
І ніби природа ножі для нас точить,
Як серед куль - повільно та боком,
Якщо завтра сон, вбиваючий в спокій,
То сьогодні йдемо до центру малесеньким кроком!

ENG:
To touch briefly the eternity of light,
To make the high blue of the sky instantly visible,
A twisted path, like a haste of a fiend –
Is it just mere darkness or is there something more?

Is there a helmsman in this carousel?
Who is the master above the chalice in our abode?
Will the scent of incense reveal the place of the wretched?
Where is the axis of the universe hidden?

Restless Almighty enchains the mind,
A pale climber barefoot on the hill,
Storming the summit beyond his power,
To a little child, with a gaze turned gray.

All the volume of suffering bursts outward,
To detach from the world for the last time,
But the familiar gaze shatters upon oneself,
Of matter and spirit, praising the intersection.

But do all these efforts receive gentle kisses?
Or will they, like a thief, leave one without pants?
Yet this question heads towards eternity,
The spirit protests amidst the cold and the warriors.

In worthless barracks and imperial chambers,
The host in the house or a barbarian on horseback!
Being with weapons in all the attributes,
From a bottomless pit, moans can be heard.

The spirit of Prometheus is known in corporeal form,
A peculiar flavoring in the universe's cauldron,
Questions arise about the veils that cover,
I'll wipe my face up from tears — I'll start anew tomorrow!

To catch up with the epoch is our rightful quest,
And what from tiny grains shapes infinity's crest,
Will our gaze tomorrow touch the tower's height?
Does someone from the dark abyss keep us in sight?

Eyes whirl amidst the bazaars' commotion,
As if nature hones knives for us,
Like we're rolling slowly and sideways among bullets.
If tomorrow brings a sleep that slays tranquility –
Thus, today we tread towards the center in little strides!